Вчимося їсти красиво і правильно

  • PDF
  • Друк
  • e-mail

Термін „естетика харчування”, а саме це є головною темою цієї статті, звучить дещо офіційно. Але насправді в це поняття входять такі доступні для всіх моменти як правила гігієни та естетичні засади й норми щодо прийому їжі. В даному випадку йдеться про приміщення, де відбувається цей процес, меблі, посуд, сервірування столу, а також зовнішній вигляд страви, порядок прийому їжі і звичайно, поведінку за столом, апетит, настрій дитини. Отож, чим раніше малюк навчиться усім цим елементарним житейським премудростям, тим швидше вони ввійдуть для нього в звичку.
Основні етапи виховання навиків прийому їжі у дітей:
5-6 місяців: привчити малюка їсти з ложечки;
6-7 місяців: під час годування давати дитині в ручку скоринку хліба, печиво, привчати їсти самостійно;
7-8 місяців: навчити пити з широкої чашки, яку спочатку тримає дорослий, а потім маля;

8-9 місяців: під час годування дитя сидить на кріселку з високою спинкою та підставкою для ніг;
12 місяців: дитина самостійно п’є з чашки, потрібно привчати маля до акуратності, слідкувати за чистотою обличчя та одягу;
1 рік 2 місяці: під час годування давати малюку в руку чайну або десертну ложку, спрямовувати її в рот дитини своєю рукою;
1 рік 5 місяців: привчити їсти густу їжу самостійно, дещо допомагаючи регулювати рухи, привчити користуватися серветкою;
2 роки: дитина їсть самостійно, акуратно, користується серветкою без нагадування;
2-3 роки: привчити на власному прикладі культурній поведінці за столом (тримати ложку в правій руці, хліб – у лівій, не розмовляти з повним ротом, сказати після сніданку чи обіду „Дякую”).

Ретельно пережовуємо

Загалом, важливим кроком у процесі формування правильних навичок прийому їжі є навчання власне процесу жування. Починати це потрібно саме на першому році життя дитини, інакше в подальшому вона може просто відмовлятися від продуктів, які вимагають жування, або надавати перевагу лише споживанню страв із пляшечки чи ковтати їжу, не пережовуючи її.
Перші навички жування виробляються, коли дитині пропонують спробувати скибочку хліба. Це найкраще робити під час прийому їжі, коли дитя сидить за столом. Освоївши апетитний хлібчик, наступний етап – додавання невеликих шматочків непротертих овочів чи фруктів до пюре. Потрапляння їх до рота викликає рефлекторні рухи жувальних м’язів. У цей момент оточуючі повинні заохочувати дитину до жування, хвалити її за „здобутки”. Наступною стравою, що вимагатиме жування, вже будуть м’ясні фрикадельки в супі. А згодом дитя зможе „подолати” парові котлети та рибу.
Крім просто вміння жувати, потрібно наголошувати на ретельності цього процесу. Ще Піфагор і Кант рекомендували, що здорова людина має пережовувати їжу п’ятдесят разів, а хвора – сто разів. За шалених темпів нашого сучасного життя таке, звичайно, є нереальним, однак те, що жувати потрібно довго і старанно, своєї актуальності не втрачає. Вчені стверджують, що чим довше страва затримується в роті, тим триваліший вплив на окремі її елементи (зокрема, цукор, крохмаль) здійснюють ферменти ротової порожнини. Це сприяє тому, що їжа потрапляє у порожнину шлунка вже частково ферментованою, що, в свою чергу, зменшує навантаження на шлунок. І не забувайте, що в дітей, особливо першого року життя, ферментативна активність шлунково-кишкового тракту знижена, порівняно з дорослими.

Їмо з ложки. П’ємо з чашки

Важливою також є звичка їсти малими порціями. Погодьтеся, що коли рот вщент наповнений їжею, після декількох жувальних рухів виникає мимовільне бажання все проковтнути, і це чергове пояснення факту, чому їжа потрапляє в шлунок не пережованою.
Разом із введенням в меню дитини пюре, виникає необхідність привчити малюка їсти з ложечки. Цей процес можна почати і раніше, даючи так воду чи чай, але основні елементи вироблення цієї навички починаються саме з введення в раціон пюре. На початках у маніпуляціях з ложкою потрібно бути дуже уважним, оскільки цілком випадково через власний необережний рух можна спричинити появу у маляти неприємних відчуттів (біль, блювота). Такі моменти іноді стають причиною виникнення справжньої антипатії до ложки!
Важливим моментом для кожної дитини є вироблення вміння пити з чашки. Це можна освоювати також з перших місяців життя. Це поступовий процес і потребує від дорослих витримки та терпіння. На початкових стадіях навчання дорослим ще потрібно підтримувати горнятко, а от вже ближче до однорічного віку малюк зможе пити самостійно.

Виховуємо акуратність

Щойно малюк починає сидіти, вже можна давати йому в ручку шматочок хліба, печива, яблучка чи морквинки, – будь ласка, давай собі з цим раду сам. Коли дитина здатна утримувати в руці іграшку та рухи її стають більш координованими, час запропонувати їй власну ложку під час годування. Нехай маля самостійно спробує зачерпнути і донести до рота, особливо, коли це улюблена страва! Загалом, усіляко заохочуйте спроби дитини їсти самостійно. Однак не забувайте і про формування навичок акуратності. А починати потрібно із самих себе: стіл, за яким годують дитину, повинен бути чистим, посуд – красивим, якщо під час годування щось розлилося, треба відразу витерти, не чекаючи закінчення трапези. Годувати малюка потрібно також акуратно, витираючи серветкою замащені щічки чи носик. Користуйтеся під час годування „слинявчиком”, фартушком, які запобігають забрудненню одягу дитини.
Перед годуванням потрібно обов’язково помити маляті руки, а коли прийом їжі закінчено, – витріть рот та ручки чистою серветкою. Не варто дозволяти дитині гратися під час обіду або сніданку, лізти руками в тарілку чи чашку тощо.

Посуд для малюків першого року життя

Для годування дітей використовують спеціальні ложечки. Вони можуть бути анатомічної (зігнутої) і звичайної форми з простою довгою ручкою. Щоб не травмувати порожнину рота, малюкам до року найкраще підходять ложечки силіконові чи пластикові.
Чашки, як правило, найкраще брати широкі, з матеріалу, що не б’ється. Спеціальних чашечок для наймолодших буває кілька видів. Докладно зупинимось на деяких із них.
Чашка-„непроливайка” для малюків старших 4-місячного віку. Має спеціальний „м’який носик”, через який легко смоктати рідину, а спеціальний клапан всередині запобігає проливання вмісту, якщо посудинка падає додолу чи перевертається догори дном. Як варіант – чашка-„непроливайка” з ручками. Їх можна пропонувати діткам з 6-місячного віку, які вже можуть самостійно тримати щось у руках.
Тренувальні чашки. Деякі фірми випускають чашки із кількома насадками: соскою (для перших місяців життя), „м’яким носиком” (для малят 4-6 місячного віку) та силіконовою трубочкою, що вставляються в отвір у кришечці чашки.
Чашка-„непроливайка”, що має „кодову” назву „кручу-верчу”. Ідеально підходить, щоб вчитися пити самостійно. Потік рідини у ній можна регулювати: скажімо, зробити його більш швидким чи середнім.
Тарілочки для перших спроб самостійного прийому їжі теж найкраще купувати з матеріалу, що не б’ється. Бувають навіть дитячі пластикові мисочки, які можна прикріплювати до столу спеціальними присосками, а завдяки резервуару на дні, куди завчасно наливається гаряча вода, страва у такій посудині довго зберігається теплою. Загалом, діти люблять їсти з красивого, яскравого посуду, з малюнками на дні чи стінках. Тоді, до речі, із звичайного прийому їжі легко нафантазувати казкову історію!


І кріселко для годування

Після ліжечка та сповивального столика, найголовнішим предметом, який буде необхідним дитині, є кріселко для годування. Виробники дитячої продукції роблять все можливе, щоб зробити такі крісла максимально зручними (не тільки для маляти, а й для його мами), а найголовніше, – безпечними (із системою пасків тощо). Отож, завдяки таким високим кріслам зі спинкою, бильцями та підставкою для ніг, ваше маля вже з шестимісячного віку зможе сидіти біля загального столу або навіть долучатися до сімейної трапези за власним невеличким столиком для годування, прикріпленим до кріселка. Але при цьому, відчувати себе повноправним членом сім’ї!

 

 

Фотогалерея

Замовте журнали

Free Joomla Templates by JoomlaShine.com